Українсько-південнослов’янські лексичні паралелі як джерело реконструкції ранньої історії слов’янських племен

Найдавніші часи / Протоукраїнська VII—ХІПрокоментуйте

У статті наводяться сучасні українсько-південнослов’янські лексичні паралелі. Вони свідчать про те, що предки південнослов’янських етносів переселилися на Балкани в VI—VII ст. н. е. переважно з території сучасної України, де перебували в тісних контактах з ранніми протоукраїнцями й користувалися спорідненими діалектами. У їхньому мовленні на той час уже сформувалася значна частина лексичних і деякі фонетичні та граматичні особливості, що згодом стали характерними ознаками української та південнослов’янських мов.

Етимологія і фонетика в южноруській літературі

Сучасна XVIII—XXIПрокоментуйте

Іван Франко Коли б справді було доказано, що елементарні нещастя походять від пана бога, томи могли б сміло сказати, що найтяжче елементарне нещастя, яке він зіслав на галицько-руську літературу, се суперечка – ні, боротьба о етимологію і фонетику. Від самого початку нашого літературного відродження, від «Русалки» Шашкевича, ба навіть іще …

Проти червоних окупантів. Яків Гальчевський

Особистості / Україна у 20 ст.Прокоментуйте

Після відходу армії УНР в листопаді 1920 р. за Збруч Я.Гальчевський залишається на Поділля для продовження боротьби з червоними окупантами. Йому вдається організувати широку підпільну мережу і повстанчий загін, який нападав на продзагонівців, з’єднання Червоної Армії та ЧК-ГПУ, винищував сексотів, захищав селян від утисків комуністичної влади. В 1922 р. Гальчевський (отаман Орел) об’єднав розрізненні повстанчі загони Поділля в єдину Повстанчу Групу. В книзі досить детально описана жорстока безпощадна боротьба між українськими повстанцями та комуністичною владою.

Back to Top