У книзі вже відомого в Україні канадського історика і політолога аналізується один з найважливіших і найбільш фальсифікованих у радянській науці періодів української історії – перша половина XVІІІ ст. на підставі численних документів у контексті європейської історії висвітлюється діяльність гетьманів Мазепи, Орлика та їхніх однодумців, показується її вплив на українське самостійництво XІX-XX ст.
Читає: Галина Шумська
XV – початок XVI століття видалися складним часом для українських земель. Найперше давалося взнаки їхнє прикордонне розташування. З півдня майже щороку здійснювали свої набіги татари – забирали в рабство людей та розорювали господарства. Зі сходу постійно тривали прикордонні сутички з Московським царством, що набувало політичного впливу. Поступово Московити відірвали від Великого князівства Литовського і Руського Смоленщину, Чернігівщину та Сіверщину. А після програшної Лівонської війни майже всі українські землі ледь не опинилися в московській окупації.
Початок XIV століття. Українські землі, спустошені монголо-татарами, починають відроджуватися до життя, але на рівні лише самоуправних громад. Князі правлять лише в Галицько-Волинських землях. А в центральних регіонах колись могутньої Київської Русі народ не йме віри окремим представникам шляхти, що вижили після нападу Орди. Їх звинувачують у тому, що князівські міжусобні війни призвели до поразки від монголо-татар, і фактичної втрати державності. І в цей час на півночі з’являється нова могутня сила – як писали літописці, «литва вийшла зі своїх боліт, чого раніше ніколи не робила».
У 1006 році посланець Папи Римського – єпископ Бруно Кверфуртський – півроку перебував при дворі великого князя Володимира в Києві. Згодом він відправився християнізувати язичників-Печенігів. У листі до Германського імператора Генріха Другого, Бруно захопливо описував, яка ж велична і могутня держава Київська Русь. Між іншим, говорячи про Володимира, єпископ вживає термін «государ», що відповідало західному титулу «король».
Іншими словами, принаймні на початок XI століття, Київська Русь вже була могутньою європейською державою. Чому саме європейською? На це теж дає відповідь Бруно Кверфуртський – тому що Київська Русь була християнською державою, хоча й знаходилася в оточенні язичницьких земель. Серед останніх були і фіно-угорські племена в’ятичів, які згодом стануть основою для етногенезу нового етносу Московитів.
Міфи і правда про трьох братів слов’янських зі «спільної колиски» Григорій Петрович ПІВТОРАК Затверджено до друку вченою радою Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. Рецензенти: Член-кореспондент. НАН України, доктор філологічних наук, професор О. Б. Ткаченко; доктор філологічних наук, професор В. В. Жайворонок; доктор філологічних наук, професор Ю. О. Карпенко; доктор філологічних наук, професор І. Г. …
Нестор Іванович Махно або ж «батько Махно» — український політичний та військовий діяч, командувач Революційної повстанської армії України, керівник селянського повстанського руху 1918–1921 років, відомий анархіст і тактик ведення партизанської війни.
