Історичні містифікації

Тема сьогоднішньої розмови в студії “Історичного радіо” – історичні (точніше – псевдоісторичні) містифікації. Чому вони, образно кажучи, входять в історію, стають популярними, що з цим робити і як їм протидіяти? Про це говоримо зі старшим науковим співробітником Інституту історії Національної Академії наук України, координатором громадського просвітницького проекту “ЛІКБЕЗ. Історичний фронт” КИРИЛОМ ГАЛУШКОМ.

Імперські фальсифікації: Державність (Козацька доба)

XV – початок XVI століття видалися складним часом для українських земель. Найперше давалося взнаки їхнє прикордонне розташування. З півдня майже щороку здійснювали свої набіги татари – забирали в рабство людей та розорювали господарства. Зі сходу постійно тривали прикордонні сутички з Московським царством, що набувало політичного впливу. Поступово Московити відірвали від Великого князівства Литовського і Руського Смоленщину, Чернігівщину та Сіверщину. А після програшної Лівонської війни майже всі українські землі ледь не опинилися в московській окупації.

Імперські фальсифікації: Державність (ВКЛ)

Початок XIV століття. Українські землі, спустошені монголо-татарами, починають відроджуватися до життя, але на рівні лише самоуправних громад. Князі правлять лише в Галицько-Волинських землях. А в центральних регіонах колись могутньої Київської Русі народ не йме віри окремим представникам шляхти, що вижили після нападу Орди. Їх звинувачують у тому, що князівські міжусобні війни призвели до поразки від монголо-татар, і фактичної втрати державності. І в цей час на півночі з’являється нова могутня сила – як писали літописці, «литва вийшла зі своїх боліт, чого раніше ніколи не робила».